Зарубіжна література

Возьмите в руки книгу, дети!

Лицейские друзья А.С. Пушкина

 ( до вивчення поезії "19 жовтня 1825 року")

У світі найвідоміших творів М.Гоголя 

(сценарій літературного свята)

Ведучий 1: Першого квітня 2019 року виповнилося 210 років з дня народження великого письменника України, Росії та світу, містичного романтика і реаліста Миколи Васильовича Гоголя. Полтавщина увійшла в історію як місце його народження та місце, де відбуваються події найпопулярніших його повістей.

Ведучий 2: Кожний  великий митець – то цілий світ. Сьогодні ми спробуємо з вами увійти в такий світ, світ нашого співвітчизника Миколи Гоголя, одна зі сторінок творчості якого присвячена його батьківщині, нашій Україні.

(лунає музика пісні «Місяць на небі»)

Читець:  Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в неё. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся ещё необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханний. Божественная ночь! Очаровательная ночь! Недвижно, вдохновенно стали леса, полные мрака, и кинули огромную тень от себя… Девственные чащи черемух и черешен… изредка лепечут  листьями, будто сердясь и негодуя, корда прекрасный ветреник- ночной ветер, подкравшись мгновенно, целует их. Весь ландшафт спит. А вверху все дышит, все дивно, все торжественно… Божественная ночь! Очаровательная ночь! И вдруг всё ожило: и леса, и пруди, и степи. Сыплется величественный гром украинского соловья, и чудится, что и месяц заслушался его побреди неба…

Ведучий 1:  Родовим маєтком письменника було село Василівка, сьогодні воно зветься Гоголеве. У цьому мальовничому куточку Полтавщини пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут він відкрив світ, сповнений зворушливих, сумних і веселих легенд, поетичної фантазії.

Ведучий 2:  Із рідного краю брав Гоголь живі картини для поетичних переказів про рідну Україну.

Читець: 

Как утешительно-тиха

И как улыбчиво-лукава

В лугов зеленые меха

Лицом склоненная Полтава…

Здесь божья слава сердцу зрима.

Я с ветром вею, с Ворсклой льюсь.

Отсюда Гоголь видел Русь,

а уж потом смотрел из Рима...

Здесь сердце Гоголем полно

И вслед за ним летит по склонам,

Где желтым, розовым, зеленым

Шуршит волшебное панно…

Не впрок пойдет ему отъезд

Из вольнопесенных раздолий:

Сперва венец и капитолий,

А там — безумие и крест.

Печаль полуночной чеканки

Коснется дикого чела.

Одна утеха — Вечера

На хуторе возле Диканьки...

(Б.Чичибабин «Путешествие к Гоголю»)

Ведучий 1: Збірка повістей "Вечори на хуторі біля Диканьки" вийшла з друку в 1837 році. Вона принесла Гоголю літературну славу. Веселий гумор тісно переплітається в ній з поетичним образом України, її щедрого, талановитого народу.

Ведучий 2:  Українську природу, українські свята-все це майстерно змалював Микола Васильович у повістях "Сорочинський ярмарок", "Вечір напередодні Івана Купала", "Страшна помста", "Ніч перед Різдвом".

Ведучий 1: Настає останній день перед Різдвом. Ясна зимова ніч. Величаво піднявся на небо місяць, щоб посвітити добрим людям й усьому світові, щоб усім було весело колядувати і славити Христа...

(лунає музика "Йдем колядувати")

Сценка з повісті "Ніч напередодні Різдва"

Кум: Вишь, какие мешки кто-то бросил на дороге! Должно быть, тут и свинина есть. Повезло же кому-то наколядовать столько всякой всячины! Утащить скорее, чтобы никто не увидел. (пытается сдвинуть). Нет, одному будет тяжело несть... А вот, как нарочно, идет ткач Шапуваленко. Здравствуй, Остап!

Ткач: Здравствуй!

Кум: Куда идешь?

Ткач: А так, иду, куда ноги идут.

Кум: Помоги, человек добрый, мешки снесть! Кто-то колядовал, да и кинул посреди дороги. Добром разделимся пополам.

Ткач: Куда ж мы понесем его? В шинок?

Кум: Отнесем в мою хату. Нам никто не помешает: жинки нет дома.

Ткач: Да точно ли нет дома?

Кум: Слава Богу, я не совсем еще без ума. Черт ли бы принес меня туда, где она. Она, думаю, протаскается с бабками до света.

(стучат в двери)

Кумова жена: Кто там?

(Кум остолбенел)

Ткач, опустив руки: Вот тебе на!

(закрывают собою, полами одежды мешок)

Жена: Вот это хорошо, что вы столько наколядовали! Покажите сей же час мешок ваш!

Кум: Лысый черт тебе покажет, а не мы!

Ткач: Тебе какое дело? Мы наколядовали, а не ты!

Жена: Нет, ты мне покажешь, негодный пьяница!

(бьет кума, продираясь к мешку. Кум и ткач оттесняют ее. Она бежит за кочергой и с ее помощью отбивает мешок)

Ткач: Что мы допустили ее?

Кум: Э, что Мы допустили! А отчего ТЫ допустил?

Ткач: У вас кочерга, видно, железная! (почесывает спину). Моя жинка купила на ярмарке прошлый год. Так та ничего... не больно.

Жена: (Развязав мешок, заглядывает в него) -Э, да у вас тут лежит целый кабан!

Ткач (толкая кума): Кабан! Слышишь, целый кабан! А все ты виноват!

Кум (пожимая плечами): А что ж делать?

Ткач: Как что? Чего мы стоим? Давай отнимем мешок! Ну,приступай!

(наступает на женщину) Пошла прочь! Пошла! это наш кабан!

Кум: Ступай, ступай, чертова баба! это не твое добро!

(из мешка вылезает Чуб, потягиваясь, как после сна. Жена вскрикивает. Все остолбенели)

Кум: Что ж она, дура, говорит: кабан! Это не кабан!

Ткач: Вишь ,какого человека кинуло в мешок! Что хочешь говори, а не обошлось без нечистой силы!

Кум: Это кум!

Чуб (усмехаясь): А ты думал кто? Что, славную я выкинул над вами штуку? А вы небось хотели меня съесть вместо свинины?

Ткач: Черт знает, как стало на свете....голова идет кругом... не колбас и не паляниц, а людей кидают в мешки!

***************************

Ведучий 1:  Оксані не минуло ще й 17-ти років, як у всій Диканьці тільки й було про неї розмов. Парубки казали, що кращої дівки не знайти на селі. Оксана знала про те, як всяка красуня, була вередлива.

Ведучий 2: Парубки, втративши надію привернути її увагу до себе, загравали до інших дівчат. Один тільки коваль Вакула палко кохав Оксану і готовий був і чорта шукати, аби виконати її забаганки...

(інсценізація Вакула у Пацюка)

Вакула: Я к твоей милости пришел, Пацюк! Ты, говорят, не во гнев будь сказано, приходишься немного сродни черту....

Пацюк молча хлебает галушки.

Вакула: К тебе пришел, Пацюк, за помощью, дай Боже тебе всякого добра!

Пропадать приходится мне, грешному! Ничто не помогает на свете! Что будет, то будет, приходится проситься помощи у самого черта. (ждет ответа, но Пацюк молча ест.) Как мне быть, Пацюк?

Пацюк  (не поднимая глаз): Коли нужно черта, то и ступай к черту!

Вакула: Для того-то я и пришел к тебе (кланяется). Кроме тебя, думаю, никто на свете не знает к нему дороги.

(Пацюк молча ест)

Вакула: Сделай милость, человек добрый, не откажи! Свинины ли, колбас, муки гречневой, ну, полотна, пшена или иного прочего...как обыкновенно между добрыми людьми водится...не скупимся. Расскажи хоть, как, примерно сказать, попасть к нему на дорогу?

Пацюк: Тому не нужно далеко ходить, у кого черт за плечами.

(Вакула в недоумении выходит из хаты. На улице опускает мешок на землю, из него выскакивает черт и садится верхом на шею кузнеца).

Черт (шепчет на ухо): Это я - твой друг, все сделаю для товарища и друга! Денег дам сколько хочешь. Оксана будет  сегодня же наша!

Вакула (подумав): Изволь, за такую цену готов быть твоим!

Черт (радостно скачет, говорит в сторону): Теперь-то попался, кузнец! Теперь- то я вымещу на тебе, голубчик, все твои малеванья и небылицы, возводимые на чертей! (вслух): Ну, Вакула, ты знаешь, что без контракта ничего не делают!

Вакула: Я готов! У вас, я слышал, расписываются кровью; постой же, я достану в кармане гвоздь... (заложив руку назад, хватает черта за хвост)

Черт (кричит, хихикая): Вишь, какой шутник! Ну, полно, довольно уже шалить!                                                                                                                    

 Вакула: Постой, голубчик, а вот это как тебе покажется? (крестит черта, тот утихает покорно). Постой же, будешь ты у меня знать подучивать на грехи добрых людей и честных христиан! (хочет еще раз перекрестить)

Черт (стонет жалобно): Все, что тебе нужно, все сделаю, отпусти только душу на покаяние: не клади на меня страшного креста!

Вакула: А, вот таким голосом запел, немец проклятый! Теперь-то я знаю, что делать.

Вези меня сейчас же на себе, слышишь, неси, как птица!

Черт (печально): Куда?

Вакула: В Петербург, прямо к царице!

****************************************

Ведучий 1: Засобами російської мови, українець за душевним складом характеру, змальовує Гоголь українські краєвиди, самобутність рідної природи, національну стихію рік, лісів, степів. З його пейзажами важко конкурувати будь-яким шедеврам лірики й описам природи в прозі.

Ведучий 2: Саме з поетичної школи Гоголя вийшли такі майстри-пейзажисти в літературі, як поети Т.Г. Шевченко, прозаїки І. Нечуй-Левицький, М.Коцюбинський, О. Довженко, М. Стельмах.

(в музичному супроводі виконується уривок з повісті "Страшна помста"

«Чуден Днепр при тихой погоде…»)

Ведучий 1:  У 30-ті роки ХІХ ст. в Києві відкрився університет. О.Пушкін клопотався про надання Миколі Васильовичу кафедри загальної історії. Сповнений планов і мрій, Гоголь вже планував писати шеститомну історію України.

Ведучий 2:  Героїчні сторінки минулого України розкриває М.Гоголь в повісті «Тарас Бульба», де зображує талановитий, волелюбний, сильний духом, незламний народ.

(інсценізація «Зустріч Тараса з синами»)

Ведучий 1: В. Бєлінський вважав, що «Тарас Бульба» - «це поема, сповнена трагічної сили, трагічної величі, яка виблискує  картинами великих характерів, великих пристрастей».

Ведучий 2: Неперевершений талант письменника в тому, що навіть в історичній повісті він залишається тонким романтиком. Тому нам дуже важко однозначно визначити своє ставлення до пристрасного красеня , зрадника Андрія.

(сценка  «Зустріч  Андрія з  полячкою» )

Ведучий 1:   З 1835 року і до самої смерті Гоголь працює над романом «Мертві душі», маючи  за мету одне: виправити, просвітити, духовно вплинути на людей.

Ведучий 2:  На думку Миколи Васильовича, людина у тогочасній Росії перетворилася на річ –її купують, продають, а ті, хто це робить, теж  не є живими, вони духовно мертві.

Ведучий 1:  «Роман «Мертві душі» складається з набору карикатур, дурнів і мерзотників», - вважав письменник О.Сенковський.

Ведучий 2:  Але всі вони взяті з життя, при чому, як стверджував Панас Мирний, не тільки з російського, а і з нашого.

(інсценізація   «Чичиков і Коробочка» )

Ведучий 1: Гоголь став великим російським письменником, але трагічна  роздвоєність, глибинні суперечності його національної свідомості стали, ймовірно, однією з причин душевного виснаження  й зламу, що призвели до творчої кризи і передчасної смерті митця.

Читець:

И зачем он на вечные веки ушёл
За жестокой звездой окаянной дорогой
Из весёлых и тихих черешневых сёл
С Украины далёкой?

В Гефсиманскую ночь не моли, не проси:
«Да минует меня эта жгучая чара», —
Никакие края не дарили Руси
Драгоценнее дара.

То в единственный раз через тысячу лет
На серебряных крыльях ночных вдохновений
В злую высь воспарил — не писательский, нет —
Мифотворческий гений…

За овитое терньями сердце волхва,
За тоску, от которой вас Боже избави,
До полынной земли, Петербург и Москва,
Поклонитесь Полтаве.                                               (Б. Чичибабин)

Ведучий 1:   І не тільки Петербург і Москва.  Панас Мирний казав: «Що не кажіть, а Гоголь душею й натурою наш. Через це слід би і нам його шанувати»

Ведучий 2:  І пам’ятаймо слова Миколи Васильовича до юнацтва:  «Візьміть  з собою в дорогу всі найкращі людські цінності, не залишайте їх на  дорозі, бо загубите – не знайдете».